ROZWÓJ UMIEJĘTNOŚCI KOMUNIKACJI INTERPERSONALNEJ W ZESPOLE PRACOWNICZYM

Анотація

У статті зазначено, що міжособистісні взаємостосунки залежать від: лінгвістичної компетентності (біологічно зумовленої), комунікативної компетентності (соціокультурно зумовленої), знання принципів ефективного міжособистісного спілкування та особистісних навичок міжособистісного спілкування. Як виявляється, потенціал лінгвістичних знань, знання правил спілкування та ефективність їх застосування необхідні, але недостатні. Навички міжособистісного спілкування стають тим елементом, який забезпечує досягнення кращого рівня співпраці.
Наголошено, що міжособистісні взаємовідносини в групі/колективі також обумовлені: інтелектуальною та емоційною взаємодією членів колективу, груповими нормами, визначеною спільною метою, соціальною структурою колективу (соціальними ролями), відчуттям своєрідності колективу стосовно інших груп. Ефективність діяльності співробітників значною мірою залежить від міжособистісних взаємовідносин у робочому колективі. Налагодження цих взаємостосунків та їх покращення можливе завдяки авторському семінару-практикуму «Міжособистісні взаємостосунки в колективі співробітників».
У статті описано авторський семінар-практикум, що дозволяє налагодити міжособистісні взаємостосунки в робочому колективі. Обгрунтовано пізнавальну ціль щодо опису авторського семінару-практикуму та аналізу його складових; практичне призначення у плані налагодження міжособистісних взаємостосунків, що склалися в робочому колективі, аналіз труднощів у їх встановленні та підтриманні; заходи, спрямовані на усунення або мінімізацію некоректних міжособистісних взаємостосунків, коли це необхідно для блага колективу та його ефективності; рекомендації керівнику робочого колективу щодо застосування авторського семінару-практикуму.
Ключові слова: міжособистісне спілкування; міжособистісні взаємостосунки; робочий колектив; стилі спілкування в організації; авторський семінар-практикум.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Arends, R. J. (1994). Uczymy się nauczać. Warszawa, WsiP [in Polish].

Jamrożek, B., Sobczak J. (2000). Komunikacja interpersonalna. Poznań: Wydawnictwo eMPi [in Polish].

Johnson, D. W. (1992). Podaj dłoń. Warszawa, IPZiT [in Polish].

Kurcz, I. (2000). Język i komunikacja. (w:) Psychologia, t. 2. (red.) J. Strelau. Gdańsk: Gdańskie Wydawnictwo Psychologiczne, 231-274 [in Polish].

Lukianova, L., Androshchuk, I., Banit, O. (2019). Time Management as a Pedagogical Technology of PhD Students’ Effective Self-Management. The new educational review, 2 (56). 53-65. Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek. URL: https://tner.polsl.pl/dok/volumes/tner_2_2019b.pdf [in Іnglish].

Mika, S. (1981). Psychologia społeczna. Warszawa: PWN [in Polish].

Nęcka, Z. (1992). Komunikowanie interpersonalne. Wrocław: Ossolineum [in Polish].

Reich, T., Hershcovis, S. (2011). Interpersonal relationships at work. In book: Handbook of industrial and organizational psychology, 3, 223-248. DOI:10.1037/12171-006 [in Іnglish].

Sillamy, N. (1995). Słownik psychologii. Katowice: Książnica [in Polish].

Szewczuk, W. (1979). (red.) Słownik psychologiczny. Warszawa, Wiedza Powszechna [in Polish].

Szmagalski, J. (1998). Przewodzenie małym grupom. Działanie grupowe. Warszawa: Centrum Animacji Kultury [in Polish].


Переглядів анотації: 31
Завантажень PDF: 19
Опубліковано
2021-11-23
Розділ
ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ В ОСВІТІ РІЗНИХ КАТЕГОРІЙ ДОРОСЛИХ