ОСВІТА ДЛЯ МИРУ – ОСВІТА В ДІАЛОЗІ

  • Дорота Янковська Академія педагогіки спеціальної імені Марії Гжегожевської у Варшаві (Республіка Польща)

Анотація

У статті обгрунтовано актуальність порушеної проблеми. Автор звертає увагу на зростання значення освіти для миру у XXI столітті. Доводить, що доцільно освіту для миру розглядати у поєднанні із освітою у діалозі. Для обґрунтування цієї тези було проведено лексичний аналіз термінів «мир» та «діалог». З’ясовано, що категорія миру зустрічається у різних значеннях: мир суспільний (зовнішній та внутрішній, що розглядається з точки зору стану суспільної угоди між членами груп, партій, націй, тобто мирне співжиття, протилежністю якого є війна, конфлікт, смута тощо) та мир індивідуальний (психологічний та духовний спокій, протилежністю якому є внутрішня тривога, страх, дисгармонія, незадоволення). Виокремлено також кілька важливих конотацій - термін діалог: інформаційний діалог, діалог перемовин, діалог, що поглиблює розуміння (герменевтичний) та особистий діалог. Автор показала, що для кожного із значень, наданих слову «мир», можна вказати відповідний (служить миру) тип діалогу.

У цьому контексті віднайдено загальні сфери освіти для миру та освіти у діалозі. Зокрема, освіта для миру вказує на гуманістичний підтекст цінності миру, багатоаспектність його прояву в житті людей та суспільства. В освітніх взаємостосунках навчання в діалозі передбачає партнерство і виступає проти демонстрації сили. У навчанні на основі діалогу суть освітніх взаємодій полягає у створенні ситуацій, які приведуть учня до діалогу з тими цінностями, які йому подаються. Він не обов’язково мусить їх прийняти, але завжди повинен розуміти їх значення, враховувати, чи служать вони людині та національній культурі, членом якої вона є. Виховання в діалозі розвиває повагу до інших - людей, товариств, культур, відкритості та співпереживання.

Ключові слова: мир суспільний, мир особистий, діалог, освіта для миру, освіта в діалозі.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Arystoteles (1982). Etyka nikomachejska. Warszawa: PWN.

Aurelisz, M. (1984). Rozmyślania. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe.

Beck, U. (2002). Społeczeństwo ryzyka. W drodze do innej nowoczesności. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe «Scholar».

Encyklopedia socjologii (2000). T.3 O-R. Warszawa: Oficyna Naukowa.

Gadacz, T. (2015). Pięć koncepcji dialogu. Kwartalnik Pedagogiczny. № 2 (236), s. 75-91.

Gajdamowicz, H. (1997). Pedagogika pokoju – refleksje aksjologiczno-metodologiczne. Biuletyn Centrum Badań nad Pokojem Uniwersytetu Łódzkiego. (2). S. 81-90.

Jankowska D. (2015). Pedagogiczna interpretacja dialogu. Meritum. № 2 (37). S. 2-9.

Jankowska D., 2017 Emancypacyjny potencjał dialogu/kształcenia akademickiego współczesnych uczelni, [w:] D. Jankowska (red.). Pedagogika dialogu. Emancypacyjny potencjał dialogu. Warszawa: Wydawnictwo APS. S. 80-95.

Jankowska D. (2018). Dialog mimo wszystko. Studia z Teorii Wychowania. S. 61-78.

Kaczyński, K. (2000). Paweł VI a pokój. Seminare. №16. S. 549-562.

Kopaliński, W. (1988) Słownik wyrazów obcych i zwrotów obcojęzycznych, Wiedza Powszechna, Warszawa.

Mayor, F. (2001) Przyszłość świata, Fundacja Studiów i Badań Edukacyjnych, Warszawa.

Maslow, A. (2016). Motywacja i osobowość. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN.

Miksza, M. (2016) Koncepcja pokoju i wychowania dla pokoju w poglądach Marii Montessori, [w:] M. Miksza (red.). Wychowanie dla pokoju w pedagogice Marii Montessori. Łódź: Wydawnictwo Palatum.

Platon, (1958). Państwo z dodaniem siedmiu ksiąg praw. T. 1 i 2, Warszawa: PWN.

Popularny słownik języka polskiego (2000). Red. B. Dunaj. Warszawa: Wydawnictwo Wilga.

Rosa, R. (2006). Filozofia i edukacja do bezpieczeństwa i pokoju. Tradycja i współczesność, [w:] W. Leżańska, T. Jałmużyna (red.). Pokój jako przedmiot badań społecznych i pedagogicznych. Łódź: WSI.

Rutkowiak, J. (1992). O dialogu edukacyjnym. Rusztowanie kategorialne, [w:] J. Rutkowiak (red.). Pytanie, dialog, wychowanie. Warszawa: Wyd. Naukowe PWN.

Seneka (1987). O życiu szczęśliwym. Teksty filozoficzne, red. M. Łojek. Warszawa. WsiP.

Szarota, Z. (2016). Edukacja dla pokoju – wybrane aspekty. F. Medero, J. Maćkowicz, Z. Szarota. Kultura pokoju – trójgłos edukacyjny. Kraków: Oficyna Wydawnicza Impuls.

Surma, B. (2014). Edukacja i pokój w koncepcji pedagogicznej Marii Montessori w kontekście wychowania do demokracji, [w:] R. Nowakowska-Siuta (red.), Edukacja alternatywna na rzecz demokratyzacji procesu kształcenia. Kraków: Oficyna Wydawnicza Impuls.

Świątek-Ochman, M. Dialog filozoficzny między judaizmem a chrześcijaństwem w XX wieku.

Andre Neher (1914 – 1988). Filozofia dialogu (2003). T. 1 UAM, Poznań.

Tarnowski, J. (1983). Jak wychowywać, Warszawa: Wydawnictwo ATK.

UNESCO (2002). The culture of peace, Wydawnictwo UNICEF, Paryż.

Wojnar, I. (2000) Kształtowanie kultury pokoju – zobowiązaniem edukacyjnym na XXI wiek. Humanistyczne intencje edukacji. Warszawa: Wydawnictwo Akademickie «Żak».

Żarecka, M. (1997). Dialog. J. Herburt (red.), Leksykon filozofii klasycznej. Lublin: Towarzystwo Naukowe KUL, s. 114-115.

Żywczok, A. (2012). Spokój wewnętrzny wyznacznik bezpieczeństwa zbiorowego. Colloquium Wydziału Nauk Humanistycznych i Społecznych. №4. S. 171-188.

Wojnar, I. Aktualność idei wychowania dla pokoju, w: «Humanizm. Racjonalizm. Świeckość»: http://www.kulturaswiecka.pl/node/979 [10.05. 2019].


Переглядів анотації: 99
Завантажень PDF: 93
Опубліковано
2019-10-01
Як цитувати
Янковська, Д. (2019). ОСВІТА ДЛЯ МИРУ – ОСВІТА В ДІАЛОЗІ. ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ, 1(15), 55-66. https://doi.org/10.35387/od.1(15).2019.55-66