ПРОФЕСІЙНИЙ ПРЕСТИЖ КООРДИНАТОРА СІМЕЙНОЇ ОПІКИ В РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА: ПОГЛЯД З ЕЛЕМЕНТАМИ РЕТРОСПЕКТИВИ І ПЕРСПЕКТИВИ
Анотація
У статті представлено результати дослідження професійного престижу координатора сімейної опіки в Республіці Польща з урахуванням елементів ретроспективи і перспективи. Ця професія є новою. Oбов’язки координатора передбачають забезпечення доступу до спеціалізованої (психологічної, реабілітаційної та ін.) допомоги патронатним сім’ям, а також підтримку повнолітніх вихованців. Сімейна опіка функціонує у вигляді споріднених, незайнятих та професійних сімей. Робота координатора пов'язана зі систематичними візитами в середовище, спостереженням, моніторингом ситуації дитини (освітньої, емоційної, а також її фізичного й психологічного здоров’я) та співпрацею з широким колом інституцій, включаючи суди, школи, психолого-педагогічні консультації. Гіпотетично ця соціально цінна професія повинна займати високий рівень у шкалі професійного престижу.
Метою дослідження було встановлення рівня престижу професії координатора сімейної опіки серед самих координаторів. Аналіз результатів показав, що для координаторів престиж цієї професії не є високим: 0% опитаних вказали на високий рівень престижу, 58,33% респондентів визначили його як середній, 33,33% – як низький. Основні фактори, що роблять цю професію обтяжливою: низька заробітна плата, недооцінка роботи координатора патронатними сім’ями, недостатнє матеріально-технічне забезпечення, комунікаційні труднощі з патронатною сім’єю, недосконала система професійного розвитку. Чинниками, що спонукають координаторів залишатися в професії, є: система завдань, різні форми роботи – в результаті робота не є монотонною, можливість управління власним часом. Отже, загалом престиж професії координатора сімейної опіки, попри її високу соціальну корисність, знижується через низьке винагородження, організаційно-технічні аспекти роботи та недосконалу систему професійного зростання. Водночас, позитивні чинники, такі як гнучкість системи праці та різноманітність завдань, є ключовою мотивацією для досвідчених координаторів сімейної опіки.
Ключові слова: сімейна опіка; координатор сімейної опіки; професійний престиж; Республіка Польща.
Завантаження
Посилання
Broża, P. (2024). Specificity and challenges in the work of the coordinator of family foster care. Recommendations for pedagogical practice. Rozprawy Społeczne/Social Dissertations, 18(1), 235–248. https://doi.org/10.29316/rs/186045
Franc, M. (2023). Koordynator rodzinnej pieczy zastępczej w roli tutora. Edukacja Ustawiczna Dorosłych, 4, 305–319. http://dx.doi.org/10.34866/hykr-f208
Gebel, T. (2017a). Koordynator rodzinnej pieczy zastępczej i jego rola w systemie pieczy zastępczej. Lubelski Rocznik Pedagogiczny, XXXVI, 3, 225–232. http://dx.doi.org/10.17951/lrp.2017.36.3.225
Gebel, T. (2017b). Koordynatorzy rodzinnej pieczy zastępczej wobec zawodowych zagrożeń. Lublin-Polonia: Annales Universitatis Mariae Curie-Skłodowska, XXX, 4, 259–268. http://dx.doi.org/10.17951/j.2017.30.4.259
Karney, J.E. (2007). Psychopedagogika pracy. Warszawa: Wydawnictwo Akademickie «Żak».
Klasyfikacja zawodów i specjalności. (1977). Klasyfikacja zawodów i specjalności. Wojewódzki Urząd Pracy w Warszawie. Administracja.
Komunikat badań. (2009). Warszawa: CBOS.
Krasiejko, I. (2022). Realizacja asystentury rodziny oraz postulaty zmian w ustawie o wspieraniu rodziny – perspektywa asystentów rodziny. Praca Socjalna, 37(1), 109–139. https://doi.org/10.5604/01.3001.0015.8168
Krasiejko, I. (2023). The support provided by Polish municipalities in the implementation of family assitance. Social Policy Issues, 60(1), 31–57. https://doi.org/10.31971/pps/166481
Kwieciński, Z., & Śliwerski, B. (2004). Pedagogika, cz. 1. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN.
Lisowska, S. (2012). Asystent rodziny – podsumowanie pierwszego półrocza obowiązywania Ustawy o wspieraniu rodziny i systemie pieczy zastępczej. Przegląd Prawno-Ekonomiczny, 21 (4), 70–79. https://doi.org/10.31743/ppe.15474
Łobocki, M. (2002). Metody badań pedagogicznych. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN.
Lubińska-Tomczak, M. (2020). Stan asystentury rodziny w Polsce. Doniesienia z badań własnych. Praca Socjalna, 35(5), 99–111. https://doi.org/10.5604/01.3001.0014.4428
Nowak, S. (1970). Metodologia badań socjologicznych. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN.
Piecza zastępcza w 2023 r., GUS 09.05.2024 r., www: Główny Urząd Statystyczny / Obszary tematyczne / Dzieci i rodzina / Dzieci / Piecza zastępcza w 2023 roku. https://stat.gov.pl/obszary-tematyczne/dzieci-i-rodzina/dzieci/piecza-zastepcza-w-2023-roku,1,8.html
Pietrasiński, Z. (1965). Praktyczna psychologia pracy. Warszawa: Wiedza Powszechna.
Pilch, T. (1995). Zasady badań pedagogicznych. Warszawa: Wydawnictwo Akademickie «Żak».
Słomczyński, K.M. (2007). Kariera i sukces. Zielona Góra: Oficyna Wydawnicza Uniwersytetu Zielonogórskiego.
Szczepański, J. (1965). Czynniki kształtujące zawód i strukturę zawodową, [w:] A. Sarapata (red.). Socjologia zawodów. Warszawa: Książka i Wiedza.
Szot, A. (2018). Postrzeganie pracy asystenta rodziny przez klientów pomocy społecznej i osoby ich wspomagające. Problemy Współczesnej Pedagogiki, 4(1), 83–92. https://doi.org/10.25944/pwp.18.4.8392
Szymczak, M. (1992). Słownik Języka Polskiego. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN.
Tomaszewski, T. (1964). Aktywność człowieka, [w:] M. Maruszewski, J. Reykowski, T. Tomaszewski (red.), Psychologia jako nauka o człowieku. Warszawa: Książka i Wiedza.
Tomaszewski, T. (1984). Ślady i wzorce. Warszawa: WsiP. https://tezeusz.pl/slady-i-wzorce-tadeusz-tomaszewski
Ustawa z dnia 9 czerwca 2011 roku o wspieraniu rodziny i systemie pieczy zastępczej. (2011). Dz.U. 2011 nr 149, poz. 887. http://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=wdu20111490887
Zawada, A. (2024a). Family assistant – a modern form of support for multiproblem families. Praca Socjalna, 39(3), 95–117. https://doi.org/10.5604/01.3001.0054.7134
Zawada, A. (2024b). Family assistance – social support for families with many problems. Family Upbringing, 31(3), 135–151. https://doi.org/10.61905/wwr/194528
Переглядів анотації: 18 Завантажень PDF: 12
